Варто почати з того, що мені завжди хотілося “чогось більшого” за звичайне студентство. Німецька мова оточувала мене із самого першого класу, їх культуру ми вивчали з дитинства.
І коли мій друг розповів мені, з чим він стикнувся на своєму досвіді роботи у Німеччині під час канікул, було вирішено – я просто зобов’язана відчути все на собі.
Розповім про свої “вау”-усвідомлення в хронологічному порядку.
Пересадочний пункт – Берлін
Як не парадоксально, я вже подорожувала Європою, але до Німеччини вперше потрапила саме за програмою Ferienbeschäftigung. Мене буквально з першої секунди заворожувало усе, що я бачила.
Багатонаціональність. Так, це про нереальний потік туристів, але й про жителів також. Я не помітила непривітних поглядів, з моїм рівнем німецької і питанням щодо того, як дістатися вокзалу, німці охоче показували мені дорогу, допомагали купити проїзний, а молода німка взагалі особисто посадила мене в електричку.
Різноманітність. Сам Берлін, якщо виїхати з центральної площі – до невпізнаваності різний: кожен район, кожна вулиця мають свій особистий характер. Десь графіті, десь сплять бездомні люди, десь чисті спальні райони з акуратними будиночками, а десь молодіжні райони, і абсолютно всюди зелено і усе квітне.
Берлін – це уособлення абсолютно різних культур, він неідеальний, від того якийсь рідний, тут кожен знайде щось для себе: андерграундні місця, місця для культурного відпочинку, місця для дітей, молоді та дорослих – Берлін сподобається кожному.
Зручність та безпека. Переходячи дорогу, пішоходи впевнені: автомобіль зупиняється, якщо бачить когось на узбіччі. Узагалі, вся інфраструктура створена таким чином, що головними у місті є саме люди: великі зручні тротуари, велосипедні доріжки по всьому місту, громадський транспорт курсує за щільним розкладом у найвіддаленіші куточки.
Щодо самої роботи: працювала я 2 сезони на самому краю Німеччини – острові Рюген, що на Балтійському морі, і повернулася додому іншою людиною.
Чому мене навчила робота
Самостійність. Перше, що потрібно розуміти: ти сам відповідальний за свої вчинки, немає поруч мами, няні, вчительки, яка за тебе заступиться, якщо ти зробив халепу. Часто потрібно самому купляти побутові речі та продукти. За результати роботи також відповідальним залишаєшся ти.
Робота. Ти справді їдеш працювати, відпрацьовуєш на максимум увесь свій робочий час. Я була до цього готова, так як вже працювала влітку в Україні по 13 годин (для порівняння, нам ніхто не давав працювати більше 7,5 годин).
Свобода. Німці дуже люблять жити. Вони насолоджуються природою, сімейним відпочинком, не думають про те, як стильно вони виглядають, дають свободу дій своїм дітлахам, і всі навколо щасливі від цього. Саме це я і перейняла: не перейматися через дрібниці, не тяжіти до того, щоб відповідати якимось стандартам, просто жити і насолоджуватися кожним моментом.
Толерантність. Я працювала з людьми, які приїжджали з дуже різних країн: від Польщі до Албанії. Усі, на подив, злагоджено працюють між собою, тому що керуються 2 правилами:
1. У Німеччині усі поважають один одного, незалежно від віку, статі, національності та інших умов.
2. Робота – це робота. Усе інше – у вільний час.
Що тобі може бути корисним?
По-перше, ти можеш заробити на дещо дуже важливе у твоєму житті чи, навіть, на мрію. Приблизний мінімальний заробіток студента за 3 місяці становить 3000 Євро – хіба це не перша причина поїхати?:)
По-друге, ти можеш дізнатися, як вступити до німецького університету, і побачити, з якими людьми ти там навчатимешся.
Ти можеш відвідати ярмарки вакансій або Дні відкритих дверей в університетах, щоб краще дізнатися про культуру ще й зсередини (на мій подив, мені особисто проводили екскурсії та щиро давали багато інформації, хоча у мене не було жодних підстав на проживання та навчання у Німеччині).